www.apost-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА Четверг, 28 березня 2024 року
Що нового на сайті?

Архів публікацій
Апостоловський район >> Кам’янська сільська рада
Історико-географічна довідка
Версія для друку Написати листа
Кам’янська сільська рада розташована вздовж берегів річок Кам’янка та Жовтенька. Рада розташована на північному сході Апостолівського району Дніпропетровської області

До Кам’янської сільської ради входить 5 сіл і одне селище, а саме:
С.Кам’янка, с.Новоіванівка, с.Червона Колона, с.Тарасо-Григорівка, с. Слов’янка та селище Жовте .
Кам’янка – село , центр сільської ради, розташоване за 16 км від районного центру м. Апостолове та за 6 км від найближчої залізничної станції Жовтокам’янка. Площа населеного пункту - 915 га. Кількість дворів -565. Кількість населення – 1692 жителів. День села – 14 жовтня
Розкинулося село Кам’янка по обидва боки тихої річки Кам’янка. У книзі „Матеріали для оцінки земель Херсонської губернії” , (Херсон 1890, ст.263). значиться містечко Кам’янка ( Костянтинівка) Херсонського повіту і вказано, що виникло село у ХУІІІ ст., його засновниками були переселенці з Чернігівської і Полтавської губернії. На 1781 рік в селі було 402 господарства 1822 жителів. З 1860 року село має статус містечка
Село було державне, яке не знало кріпосного право, а люди сплачували податок на користь державі. Це і приваблювало людей, які шукали порятунку від кріпацтва.
На 1896 рік у Кам’янці, центрі однойменної волості, було 633 двори і 5240 жителів. У селі знаходилися: волосне правління, православна церква, земська школа ( на 135 учнів), церковно-приходська школа ( 35 учнів з них: 30 хлопчиків і 5 дівчаток), земська поштова станція, 2 млини, 4 корчми. Щороку в Кам’янці проходило 3 ярмарки, на які приїздили поміщики, селяни, ремісники з різних населених пунктів.
Справжньою окрасою Кам’янки була церква, яка стояла на території сучасної двоповерхової школи і була така висока, що з її верхівки було видно навколишні села. Збудована вона була на кошти селян у 60 роках ХІХ століття. Наше село прикрашали вітряні млини. Наприкінці ХІХ століття їх було вже 8, стояли вони на окраїні села і справляли незабутнє враження.
У 1863 році в Кам’янці було побудоване земське училище на кошти селян села Кам’янка. Будівництво обійшлося в 3 000 карбованців. В училищі налічувалося 3 класи. Першим вчителем був А. Коляда. При училищі була бібліотека. У 1895 році в ньому навчалося 133 учні ( 110 хлопчиків і 23 дівчинки). Вивчали мову, математику, географію і закон Божий.
У 1892 році в селі за ініціативи вчителя А. Коляди було організовано вечірню школу для неписьменної молоді.
У 1882 році в Кам’янці була відкрита земська лікарня на 12-15 ліжок. У 1884 році земським лікарем працював Козловський Л.М.
На 1901 рік у Кам’янці було 1115 дворів 7218 жителів.
У 1911 році в селі збудована будівля сільської волості , де і сьогодні розміщена сільська рада.
У 1012-1913 роках у Кам’янці було збудоване приміщення банку, який працював з 1913 року. Найбільшого розквіту Кам’янка досягла саме в цей час. Населення містечка було більше 10 000 жителів. Але Перша світова війна 1914-1918 років завдала великого лиха містечку. Чоловіків забирали на фронт, різко зменшилося населення.
Події революція 1917 року теж знайшли місце в історії Кам’янки. В цей час головою Кам’янського волосного виконкому був Барабаш Р.А. Радянська влада в Кам’янці була проголошена у лютому 1918 року. На її захист до лав Червоної армії вступили 68 жителів. Існувала в Кам’янці і партійна ячейка, секретарем якої був житель нашого села Кірюшкін Максим Олексійович, його іменем названа вулиця в селі Кам’янка, де він жив. Першим головою Кам’янської волосної ради був Кисельов. В цей період селяни жили одноосібно.
У 1928 році в Кам’янці виникло перше товариство обробітку землі „Наша праця”. Організаторами його були Остащенко Василь, Міхно Андрій Максимович, Рубан Павло, Якимчук Тимофій. На 1930 рік в селі було вже 24 ТОЗи, які в 1931-1932 роках об’єдналися в 4 колгоспи.
В період з 1932 по 1933 роки під час голодомору в нашому селі теж вмирали люди. Саме їм, жертвам голодомору, на центральному кладовищі села у 2003 році встановлено пам’ятний знак.
У 1932 році на території с. Кам’янка було створено Жовто-Кам’янську машинно-тракторну станцію, яка обслуговувала технікою довколишні села.
В передвоєнний час в Кам’янці було відділення зв’язку, яким завідував Кримський І. Крім того в селі було 2 місцеві електростанції, 2 магазини, 3 школи, 2 парових млина, багато вітряних млинів, маслобойня, радіовузол (створений 1938 року, що обслуговував 10 радіоточок), телефонний комутатор.
Село в передвоєнний час почало швидко розвиватися, але цей розвиток спинила Велика Вітчизняна війна.
Німецькі війська захопили наше село 17 серпня 1941року. І два з половиною роки село було окуповане. 62 воїнів – жителів нашого села загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Звільнене село від німецько-фашистської окупації 3 лютого 1944року військами 3 Українського фронту. Біля Кам’янської загальноосвітньої школи стоїть пам’ятник Содату – визволителю, а поряд на гранітних плитах викарбовані прізвища тих, хто загинув у боях за визволення села Кам’янка.
З великою вдячністю вшановують кам’янці пам’ять і своїх визволителів, і своїх односельців, що віддали своє життя, відстоюючи свободу свого народу.
У післявоєнний час село почало знову відроджуватися. Підніматися із руїн. Відремонтували школу, в якій під час війни був госпіталь. Відновили свою роботу колгосп ім. Куйбишева та колгосп ім. Шевченка, в яких працювали в основному жінки, саме на їхні плечі впав тягар відбудови. У 1946 році з МТС у кожен колгосп дали по одному трактору. Першою жінкою-трактористкою була Марія Рудь. У 1946-1950 роках в село ще прийшла техніка. Першими шоферами були Онешко і Кошовий.
Із середини 50 років важливе місце у житті колгоспів займає тваринництво. Тому не можна не згадати працю доярок Магдалина О.Ф., Калько Т.В., Ковецька П.П., Павленко Р.Ф., Ліштван Є.Я., які добивалися високих надоїв. Особливо потрібно назвати передову доярку колгоспу ім. Куйбишева Ботяк Ганну Дмитрівну, яка своєю працею досягла неймовірних результатів – 7 000 літрів молока від однієї корови за рік. За таку самовіддану працю вона нагороджена медаллю „За доблесну працю”, орденом „Трудового Червоного Прапора” та орденом „Тудової слави ІІІ ступеня”.
Славиться село Кам’янка своїми щедрими на працю людьми. Саме завдяки їхній самовідданій праці село розбудовувалося і розквітало. Багато механізаторів і доярок нашого села нагороджені орденами та медалями серед них Матюк І. С. Дрога Л.А, Завершинський В.В.Самара І.Т., Іванісік К.П., Олішкевич М.Г. та багато інших.
І сьогодні наші односельці продовжують займатися хліборобством, обробляють безмежні сільські поля, вирощуючи високі врожаї. На теритрії Кам’янки діє велике сільськогосподарське підприємство ТОВ „Кам’янське”, де працюють наші сьогоднішні передовики-механізатори Яковенко С.С., Стецюк Ю.М., Кушнар В.П. Обробітком землі займаються ще і фермерські господарства „ Кам’янське” Макаров С.М., „ Світоч” Попик Л.Д., „Еліт” Волик Ю.Ф., „Остап” Прокопенко В.О., „Яковенко” Яковенко С.І.
Великий внесок у розвиток села зробили голови сільської ради Підкуйко В.Г., Білий П.Ф., Петренко Г.Ф., Дєдушев В.М., Ланевич О.П., Ходус О.П., Олексійченко О.О., Харченко О.В., Пасічник С.М., Сапожнікова Л.У.,Сібякін А.М.
В Кам’янці працює сільська бібліотека, де вже 35 років надає поради і допомогу читачам бібліотекар Кузьменко Агафія Василівна, у сільському Будинку культури дарує односельцям прекрасні хвилини радості і відпочинку чудовий колектив художньої самодіяльності ( директор Висоцький М.П.), працює загальноосвітня школа, в якій навчається 225 учнів, для самих маленьких жителів нашого села працює дитячий садок „Ромашка”.
Село Кам’янка славиться і своїми талановитими людьми. У нашому селі народилися і виросли славні поети України: Чхан Михайло Антонович (1926-1987рр), людина непересічна, із складною суперечливою долею, але чесна і мужня. Інженер за фахом, історик, а найперше – поет. Любов до людей, до своїх степовиків-козаків, до своєї землі української – основні теми прекрасних творів М.Чхана. Він один із перших у республіці розпочав писати про репресованих і замучених у сталінських таборах. Похований М.Чхан на кладовищі у с. Червона Колона, яке відноситься до Кам’янської сільської ради. Щороку ( з 1990р.) у нашому селі проходять Чханівські читання, на яких жителі села і поети Дніпропетровщини збираються, щоб віддати шану своєму талановитому земляку.
Також у селі Кам’янка народився і виріс ще один відомий український поет Іван Іов (1948- 2001), який був лауреатом обласних премій, член міжнародної авангардної Академії Зауму, учасник міжнародної конференції з візуальної поезії в Канаді. Його поезія вишукана, його Слово проходить через духовну піраміду віри, надії, любові, чистоти і благодаті.
Сьогодні живе і працює у нашому селі талановитий поет і самодіяльний композитор Кратик Микола Йосипович. Поезія, пісня – це його життя. Його твори ввійшли у збірку „ Мій небесний, мій зоряний краю”, друкуються вони і в районній газеті. Микола Йосипович улюблений пісняр жителів нашого села, адже його пісня торкається найпотаємніших струн людської душі.
Не можна не сказати ще про одну талановиту людину нашого села, яка наділена талантом творчості від Бога – це вчитель Михальчук Галина Онисимівна. У години дозвілля займається вона улюбленою справою - гончарством. Ліпити чудові образи із глини навчив Галину ще її дідусь. А тепер усі свої знання , уміння, секрети цієї справи вона передає своїм донькам Марійці та Даринці, які разом з мамою займаються цим старовинним і майже забутим у нашій місцевості ремеслом. Усе вдається відтворити: і казкових птахів, і тварин, і людей. Прекрасний настрій, сформована глина, різноколірні фарби – і уже захоплюєшся цими фантастичними творіннями. Для того, щоб змайструвати такі витвори мистецтва потрібно мати не тільки умілі руки. А й чутливу до краси душу. І це дійсно так. Роботи Галини Онисимівни відзначені дипломом на обласному фестивалі „Петриківський дивоцвіт” у 2007 році.
На території нашого села розташоване стаціонарне відділення для одиноких непрацездатних громадян, там працюють чуйні, хороші люди. Частинку своєї душі вони віддають тим, хто так потребує людської уваги, доброти, бо залишилися у цьому житті самі і не можуть обходитися без сторонньої допомоги.

Історичні пам’ятники - Пам’ятник ( погруддя) Т.Г. Шевченко
Культурні пам’ятники --------
Видатні особистості: поети Михайло Чхан, Іван Іов.

Жовте – селище підпорядковане Кам’янській сільській раді, розташоване за 26 км від райценту та за 10 км від сільської ради. З архівів Цементного заводу видно, що по результатам археологічних розкопок на місці сучасного селища ще за 2 000 років до н.е. було поселення людей. Теперішнє засноване у 1887 році. Тут після скасування кріпосного права поселилися 4 брати Грипасів із родинами. Жили вони заможньо, у достатку. Це поселення називали Грипасівський хутір. Сучасна назва походить від тихоплинної річечки Жовтенька, по обидва береги якої і розкинулося селище. Сучасна назва селища Жовте існує з 1927 року.
До селища Жовте відноситься і станція Жовтокам’янка, назва якої пішла від того, що розташована вона між селищем Жовте і селом Кам’янка
У 1951 році тут розпочалося будівництво заводу для видобування сировини для металургійної промисловості. Звідси і день села - 1 серпня , на день металурга. Сам завод було відкрито у 1957 році. Найбільшого розквіту селище Жовте досягло у 70-80 роки ХХ ст. Воно вражало своєю охайністю, чистотою, люди жили в достатку.
Сьогодні в селищі працює загальноосвітня школа, в якій навчається 94 учні, сільський клуб, почтове відділення, сільська бібліотека, 2 ФАПа та дитячий садок „Казка”
В селищі Жовте є вулиця Цементників, на якій проживають робітники іншого кар’єру, який є однією із сировинних ланок по видобутку сировини для виготовлення партлант-цементу. Ця вулиця забудовувалася з 1956 , живуть тут дружні, працьовиті люди .День вулиці святкують на день будівельника .
Сьогодні у селищі живуть і працюють талановиті люди: Гала В.І. – талановий поет і самодіяльний композитор. Сергієнко В.М., Кузьміна – теж чудові поети, їхні твори друкуються в обласних газетах.
Розвиваються у Жовтому і народні ремесла. Рукодільниці селища Шаріпова Валентина і Мельник Валентина – вони вишивають прекрасні вишиванки, створюють неповторні вибиті коври.
Новоіванівка – село, підпорядковане Кам’янській сільській раді, розташоване за 31 км від районного центру та за 15 км. від сільради. Виникло село Новоіванівка в результаті об’єднання у 1928 році двох маленьких сіл, які були розташовані близенько одне біля одного, Іванівки (південна частина сучасного села) і Запорізьке ( північна частина сучасного села). А ці села заснували у 1921 році переселенці із с. Кам”янка. Перші жителі Гужва А.І., Ткач А.І. Із спогадів старожилів село назване Іванівкою від народження у селі першого хлопчика, якого назвали Іваном.
У 1923 році в Іванівці почала працювати перша школа, в якій було 3 класи, першим вчителем був Бондаренко М.І. У 1931 році була збудована початкова школа, з 1948-1949 навчального року у Новоіванівці працює семирічка, а з 1982-1983 н.р. загальноосвітня школа.
У 1929-1930 роках у селі був створений колгосп „Новий шлях”. Першим головою якого був Третинка Гнат Гаврилович.
Сьогодні у селі існує велике приватне сільськогосподарське підприємство ТОВ „Петрово+”, основний вид діяльності – вирощування зернових та олійник культур.Ттут самовіддано працюють механізатори Літвінов В.П., Лєщенко С., Федько В., Скрипка О., Секереш О. та інш. В селі працює загальноосвітня школа, почтове відділення, ФАП, сільський клуб.
Слов’янка – село, підпорядковане Кам’янській сільській раді, розташоване за 9 км від сільради та 25 від райцентру. Площа населеного пункту – 144 га, господарств у селі – 70, населення – 185 жителів.
Засноване село у 1926 році. Про походження назви села старожили згадують, що перші жителі села були різних слов’янських національностей і українці, і білоруси, і росіяни. Зібравшись разом, вирішили, що живуть вони всі разом в одному селі і всі слов’яни за походженням, то нехай і село називається Слов’янка. У 1956 році в селі спалахнула перша електрична лампочка та провели радіо.
Сьогодні жителі села ведуть одноосібне господарство, займаються домашнім тваринництвом та дехто працює в ТОВ „Петрово+”.
В селі працює ФАП., завідуюча якого Деркач Л.М. завжди приходить на допомогу односельцям; сільський клуб, завідуюча Алєксаха М.А., яка організувала чудовий колектив художньої самодіяльності.
Тарасо-Григорівка – село підпорядковане Кам’янській сільській раді, розташоване за 22 км від сільської ради та за 38 км від райцентру. Засноване воно було у 20 роках ХХ ст. Свого розквіту досягло у 70 -80 роках ХХ ст. Весною воно купається у цвіту груш. В селі працює лише ФАП для надання першої необхідної допомоги селянам. Займаються вони городництвом, розведенням домашньої худоби. Село Тарасо-Григорівки , як і інші села нашої ради вимираюче.
Червона Колона - село підпорядковане Кам’янській сільській раді, розташоване за 30 км. Від райцентру і за 13 км. від сільради. Засноване вона було у 1927 році переселенцями із села Кам’янка. Перші переселенці Харченко Х.М., Лукаш Ф.Ф., Лебідь Ф.І. та інш., всього сюди переїхало 27 молодих сімей, які і заснували село.
Жителі села на даний час зайняті сільськогосподарською працею.
Версія для друку Написати листа

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор